Антоніо Лукіч — український режисер, якому вдалося завоювати серця глядачів не лише в Україні, але й за її межами. Його фільми наповнені тонкою іронією, глибокими людськими історіями та особистим відчуттям реальності.
Народившись 1992 року в Ужгороді, Антоніо носить своє ім’я як родинну спадщину, адже його батько родом із колишньої Югославії. Після здобуття диплома режисера у Київському університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого у 2015 році, Лукіч залишився жити та творити у столиці.
Його перший повнометражний фільм «Мої думки тихі» (2019) одразу отримав визнання. Ця стрічка, розповідь про складні, але теплі стосунки сина й матері, принесла режисеру Спеціальну премію журі на кінофестивалі в Карлових Варах і стала одним із найкращих фільмів за всю історію українського кіно. Незабаром українці зможуть переглянути чорнову версію фільму та обговорити його з режисером.
У 2022 році Лукіч презентував другий повнометражний фільм «Люксембург, Люксембург», трагікомедію, яка розкриває історію двох братів-близнюків у пошуках батька. Головні ролі виконали брати Насірови з гурту «Курган & Agregat», а в основі фільму - історія життя самого режисера.
Попри важкі обставини повномасштабної війни стрічка швидко стала лідером українського кінопрокату. На Міжнародному фестивалі в Монте-Карло фільм «Люксембург, Люксембург» переміг в номінації «Найкраща режисура», а в конкурсі міжнародного ігрового кіно PriGlobal – в номінації «Найкращий фільм».
Війна і кіно
Під час промотуру «Люксембургу» Лукіч об’їхав Україну зі сходу до заходу. Його метою було не лише презентувати стрічку, а й відновити емоційний зв’язок із глядачем.
Режисер вважає кіно своєрідним способом сказати людям, що вони не самі. Покази фільму супроводжувалися зустрічами з глядачами, збором коштів для ЗСУ та живими розмовами, які стали частиною загальної терапії для країни.
“У Полтаві люди тупали ногами від сміху, бо це кіно про них”, — згадував Антоніо в своїх інтерв'ю. А в Харкові команда відчула неймовірну вдячність і зрозуміла - фільм викликає дуже різні емоції, залежно від регіону.
Особливий підхід до режисури
Фільми Лукіча відрізняються глибоким психологізмом і увагою до деталей. Режисер зізнається, що кожна історія починається із сотні маленьких спостережень, які він намагається поєднати в одному герої.
Лукіч надзвичайно прискіпливий до власної роботи. «Не буває поганих акторів, бувають погані режисери, - вважає він. -. Жоден актор не винен в тому, що режисер змушує його робити». Тому режисер переписує сценарій доти, доки він не стане хорошим.
Його майбутні плани вже знаходяться на етапі розробки. «Мій наступний фільм буде про дівчину, яка вмирає, але чомусь продовжує жити», — інтригує Антоніо. Він додає, що це історія, близька нам усім - історія про травми, які ми не можемо подолати.
Нові несподівані напрямки
Антоніо Лукіч продовжує експериментувати з жанрами і форматами. Наразі він працює як креативний продюсер над першим українським 2D мультфільмом для дорослих «Наша Файта». Цей проєкт, створений у співпраці з німецькою студією Telescop, обіцяє стати унікальним явищем в українській анімації.
Сюжет мультфільму розгортається навколо героя, який через помилку ангела смерті — чорного кота Мікі — потрапляє на небеса. Щоб повернутися до життя, герой має знайти хоча б одну людину, якій він небайдужий. Це історія, де поєднуються дружба, зрада, любов, війна та закарпатський гумор.
Наразі фільм перебуває на етапі розробки, а тизер уже викликав зацікавлення серед кіноманів. Прем’єра обіцяє стати однією з найочікуваніших подій у світі українського кіно.
Нещодавно Антоніо Лукіч зробив ще один важливий крок у своїй творчій кар’єрі — він став автором книги «Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій». Книга є унікальним посібником для тих, хто хоче зрозуміти, як створюється кіно в умовах сучасних українських реалій. Лукіч поділився досвідом, накопиченим за 15 років, описав процес написання сценаріїв, роботи з героями, створення діалогів та навіть вибудовування деталей сюжету. І все це - саме на українських реаліях.
Вплив війни на мистецтво
Лукіч визнає, що після 24 лютого 2022 року війна вплинула на кожен аспект життя і творчості. Її неможливо “приховати” з кадру - як приховували наявність масок у часи пандемії ковіду. Тож режисер продовжує творити та робити все можливе, аби збагатити українське кіно новими роботами й підтримати нашу країну та Збройні Сили.
Антоніо Лукіч залишається яскравим прикладом того, як українське мистецтво долає кордони і знаходить шлях до сердець людей по всьому світу.
Також читайте про архітектора Славу Балбека.
Фото: Facebook
