Чоловік - українець, я - іноземка: історія як я залишилась в Україні

Переїзд до іншої країни заради кохання — звучить як сюжет з фільму. Але насправді за романтикою стоїть чимало побутових і юридичних викликів. Особливо, якщо ти — іноземка, а твій чоловік — громадянин України. Я не мала на меті емігрувати, не шукала кращої долі чи економічних можливостей. Просто хотіла бути поруч з близькою людиною. І саме ця мотивація дала сили пройти шлях легалізації в Україні, повний несподіванок і досвіду, яким хочу поділитися.

Як усе почалося

Коли я познайомилася з чоловіком — він саме закінчив університет у Києві. Ми зустрілися на міжнародній конференції у Варшаві, і це була та сама історія, коли "просто поспілкуватися" переростає в дещо більше. Спочатку були перельоти, відеодзвінки, зустрічі у відпустках. Але згодом ми зрозуміли, що хочемо жити разом. І я вирішила переїхати в Україну.

Переїзд — це завжди виклик. Мова, побут, нова країна. Але найбільшим питанням стала легалізація мого перебування. З туристичними візитами усе було просто, але для повноцінного життя цього замало. Ми не поспішали з весіллям, тому я шукала інші способи залишитися в Україні легально.

Перші кроки: посвідка на тимчасове проживання

Початковим варіантом була тимчасова посвідка на проживання. Її можна отримати, якщо є підстави — наприклад, робота чи навчання. Я пішла шляхом працевлаштування: знайшла компанію, що погодилася офіційно мене оформити. Здавалося, справа зрушила з місця, але на практиці виникло багато нюансів: бюрократія, переклади документів, візити до ДМС.

Було непросто, і саме тоді я вперше звернулася до фахівців. Юристи digitallaw.com.ua допомогли мені розібратися з усіма юридичними деталями та правильно оформити документи. Їхня порада була безцінною: завжди думати наперед і готуватися до наступних кроків.

Після одруження: нові можливості

Через рік ми все ж таки одружилися. І це суттєво спростило мій шлях до стабільного життя в Україні. Виявилося, що чоловік-українець — це вже не просто життєвий партнер, а й вагома підстава для отримання посвідки на постійне проживання. Знову почалася процедура: документи, довідки, очікування. Але цього разу я вже мала досвід, і все пройшло значно легше.

Для тих, хто опинився в подібній ситуації, рекомендую детально ознайомитися з інструкцією щодо отримання посвідки на постійне проживання: https://digitallaw.com.ua/posvidka-na-postiine-prozhyvannya-v-ukrayini-yak-otrymaty/. Там чітко розписані усі етапи — від підготовки пакета документів до отримання рішення.

Моє життя зараз

Минуло вже кілька років, як я живу в Україні. Маю офіційну посвідку, роботу, друзів і звичний ритм життя. Ще іноді ловлю себе на думці, що досі дивуюсь деяким місцевим звичаям або виразам — але загалом я відчуваю себе тут "своєю".

Я знаю, що для багатьох іноземців життя в Україні здається складним — особливо юридично. Але коли є бажання і правильна підтримка, усе можливо. Моє рішення залишитися тут не було найпростішим, але точно правильним.

Інформація розміщена на правах реклами