Екстракорпоральне запліднення, або ЕКЗ – допоміжна репродуктивна технологія, ефективна при лікуванні багатьох видів жіночого та чоловічого безпліддя. Часто саме ЕКЗ або його модифікації допомагають у випадках, коли решта методів лікування не привела до результату. ЕКЗ — складна багатоетапна програма, яка потребує серйозної підготовки, а також значних матеріальних витрат, тому, щоб зважитися на неї, варто ретельно зважити всі «за» та «проти».
У чому полягає суть методу?
ЕКЗ називають програмою, оскільки воно є не однією маніпуляцією, а комплексом процедур тривалістю не менше місяця. Якщо коротко, то суть у тому, що яйцеклітину запліднюють поза організмом жінки, дають сформуватися ембріону, а потім переносять його в порожнину матки. Якщо ембріон успішно імплантується у слизову оболонку стінки матки, настає вагітність.
Показання та протипоказання
Штучне запліднення використовують для лікування різних видів безпліддя, які не піддаються звичайній терапії та не усуваються хірургічно. До них відносяться:
- трубно-перитонеальне безпліддя;
- імунологічне безпліддя;
- безпліддя, спричинене ендометріозом;
- чоловічий фактор безпліддя;
- комбіноване безпліддя (одночасно чоловіче та жіноче);
- змішана безпліддя (кілька причин у однієї жінки);
- безпліддя неясного генезу.
ЕКЗ протипоказано жінкам, чий стан здоров'я не дозволяє нормально виносити вагітність або наражає її на високий ризик. До таких відносяться:
- пієлонефрит та інші хвороби нирок, здатні впливати на артеріальний тиск;
- будь-які запальні захворювання на гострій стадії або на стадії загострення;
- стан репродуктивної системи, що виключає імплантацію ембріона, наприклад, аномалії розвитку матки або її відсутність;
- захворювання, перебіг яких вагітність може погіршити, наприклад, вади серця;
- онкологічні хвороби.
Підготовка до ЕКЗ та можливі ризики
Підготовка до ЕКЗ включає обов'язкове медичне обстеження обох партнерів з метою виявлення можливих протипоказань та станів, що потребують особливого підходу. Останнє передбачає виявлення зокрема спадкових захворювань. Якщо є високий ризик передачі генетичної патології, рекомендовано використовувати донорський біоматеріал (яйцеклітини, сперматозоїди та ембріони).
Наступний етап підготовки – гормональна стимуляція суперовуляції. Стимуляція полягає у прийомі гормонів, що змушують розвиватися не один фолікул, а цілий пул (до 15) протягом одного циклу. Однієї яйцеклітини недостатньо для ЕКЗ через високий ризик невдачі. Зазвичай гормональна стимуляція не викликає суттєвих проблем, оскільки сучасні гормональні препарати мають високий профіль безпеки, а весь процес відбувається під постійним контролем. Проте не можна повністю виключити ризик розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників.
ЕКЗ: «за» та «проти»
«За»:
- Можливість народження дитини у пари, яка не може зачати самостійно.
- Можливість народити здорову дитину за наявності в парі патології, що передається у спадок.
- Можливість діагностики ембріона (ПГД, передімплантаційна генетична діагностика).
- Можливість настання вагітності у жінок віком 40 років і старше.
«Проти»:
- Ризик розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників.
- Ризик розвитку позаматкової вагітності дещо вищий, ніж при природному зачатті.
- Висока вартість.
- Відсутність 100% гарантії зачаття, для настання вагітності може знадобитися кілька спроб.
Слід зазначити, що синдром гіперстимуляції яєчників нині є великою рідкістю завдяки вдосконаленню лікарських засобів. Щодо можливої необхідності повторних спроб, то кріоконсервація ооцитів або вже готових ембріонів дозволяє спростити повторне ЕКЗ та підвищити його ефективність за рахунок виключення суперовуляції.
Партнерський матеріал
